LogopsisLogopsis збирає відповідь у готовий екран: цифри, таблиця, вирок, докази. Десять справ стоять поруч колонками, кожна зі своїм планом. Розпочата робота доробляється у фоні і приїжджає карткою, навіть коли ти закрив вікно.
Працює на твоєму акаунті Anthropic. Свій ключ, свої гроші.
Показати ту саму відповідь у звичайному чатіТи вже платиш за AI. Питання не в тому, чи він відповість, а в тому, скільки часу ти витратиш, щоб знайти у відповіді число, заради якого питав.
Logopsis дає ту саму модель, але інший вихід. Замість трьох екранів абзаців ти отримуєш вирок зверху, метрики плитками, порівняння таблицею і докази під розкриттям. Прокрутка вниз потрібна, щоб перевірити, а не щоб зрозуміти.
Модель та сама. Різниця в тому, що приїжджає назад.
Ліворуч відповідь правильна. Її просто треба вичитати: числа лежать усередині абзаців, порівняння розсипане по списках, висновок ховається в передостанньому реченні. Щоб ухвалити рішення, ти спершу перебираєш текст руками і збираєш із нього таблицю в голові.
Праворуч та сама відповідь тієї самої моделі. Вирок стоїть першим рядком. Числа стоять плитками. Порівняння лежить таблицею, де видно, де «так», а де «частково». Докази і розрахунок сховані під розкриття, бо вони потрібні не завжди.
Це не інше мислення моделі. Це інша форма відповіді, і саме її ти читаєш кожного дня.
Ні плагінів, ні налаштувань з твого боку. Модель пише відповідь, застосунок збирає з неї екран.
У всіх, хто вміє малювати інтерфейс із відповіді AI, посередині сидить розробник. Він заздалегідь описує, який компонент відповідає якому виклику інструмента. Тому такі системи продають розробникам, а не тобі.
Тут інакше. 43 типи карток уже вбудовані в застосунок, і модель викликає їх звичайним текстом усередині своєї ж відповіді. Наслідок видно одразу: будь-яка нова тема і будь-який новий співрозмовник уміють у картки з першої секунди, бо під це нічого не треба дописувати.
Щойно елемент дописався, він стає готовою карткою, а недописаний хвіст тримає скелетон. Половини числа ти не побачиш ніколи.
Картка, якій бракує даних, не малюється взагалі. Обірвана відповідь лишає вцілілі картки, а бита частина їде окремим блоком.
Кожна картка живе у власній оболонці помилок, тому збій в одній не забирає з собою решту повідомлення.
Кожна колонка це окрема розмова зі своєю ціллю і своєю моделлю. Стіл повертається таким, яким ти його лишив.
Вкладка ховає роботу. Щоб звірити, що AI відповів у двох задачах, ти перемикаєшся туди-сюди і тримаєш різницю в голові. Це коштує уваги щоразу, просто рахунок приходить не одразу.
Тут розмови стоять колонками поруч, до десяти одночасно. Межу тягнеш мишею, ширина кожної памʼятається окремо. Колонки міняєш місцями перетягуванням, будь-яку розгортаєш на весь екран і згортаєш назад Escape, і при цьому недописаний текст у полі нікуди не дівається.
Розкладка записана в адресу сторінки. Перезавантаження, аварійне закриття або вставлене посилання повертають той самий стіл цілком: ті самі колонки, у тому самому порядку, з відкритим полотном і відкритим гаджетом.
Ціль, кроки зі станами, і на кожен крок написано навіщо він і що вважається готовим. План оновлює сам асистент по ходу роботи, тому через день ти не гадаєш, на чому спинився.
Дешеву задачу женеш швидкою моделлю, складну глибокою. Ручка, яка в цьому режимі ні на що не впливає, гасне і пише чому, а не клацає вхолосту.
Задача живе у власному процесі, а не всередині твого ходу. Готове приїжджає карткою в той чат, з якого ти її запустив.
У звичайному чаті робота існує рівно стільки, скільки триває твій хід. Написав нове повідомлення, натиснув стоп, закрив вкладку, і все, що крутилось, померло. Найгірше тут не сама смерть, а те, що вона мовчазна: ти дізнаєшся про неї, коли приходиш по результат.
Тут задача виноситься з ходу в окремий процес із власною сесією. Вона переживає нове повідомлення, натиснутий Escape і перезапуск самого застосунку. Це не налаштування, це спосіб, у який тут узагалі запускається довга робота.
Смужка над полем вводу: назва, поточний крок, час і власна кнопка Стоп на кожному рядку.
Вкладка «Процеси» показує живе і завершене за сьогодні, віссю по часу.
Тост із назвою чату, навіть якщо ти дивишся в іншу розмову.
Робота, яка чекає на умову, підписується словами і показує, скільки вже чекає. Якщо процес перестав звітувати, підпис каже «мовчить N хв», а не вдає, що все добре. Якщо чекати нема сенсу, робота падає з написом, чого саме не дочекалась, замість вічного «іде».
Кнопка Стоп кладе саме той процес, який ти бачиш. Перед тим як убити, система проходить чотири перевірки, що це досі той самий процес, а не номер, який операційна система вже віддала комусь іншому.
Провал тут не вміє виглядати як успіх. Коли модель упирається в ліміт або падає, це приїжджає карткою помилки людською мовою, а недописане лежить окремим блоком із підписом «встиг написати до обриву».
Не модальне вікно і не сусідній сайт. Такі самі колонки, як чат, з тими самими межами.
Ти кажеш «винеси це на полотно», і картки зʼявляються на очах, без перезавантаження. Поверх них домальовуєш рукою: стрілки, стікери, рамки, звичайний олівець. На одному робочому полотні зараз лежать 552 згенеровані картки і 386 намальованих від руки фігур, і це заміряний стан, а не приклад із презентації.
Друга колонка це власний інструмент. Кажеш реченням, що тобі треба, і в застосунку зʼявляється робоча апка зі своїм станом, а не текст про те, як її написати. Створення відкриває окрему розмову, привʼязану саме до цієї апки: кожне повідомлення це правка, а поруч крутиться жива сторінка, яка сама перемальовується.
Готову апку ставиш на телефон окремою іконкою. Вона відкривається своїм вікном, без адресного рядка, і запускається навіть без мережі. При цьому дані ніколи не беруться з кешу: без мережі ти бачиш порожнє вікно, а не вчорашні цифри під виглядом сьогоднішніх.
Джерело чисел підписане прямо в апці: живі дані, знімок або демо. Дашборд, який мовчки показує демо, гірший за відсутній дашборд.
Вголос іде переказ, а не текст із зірочками і заголовками.
Звичайне озвучення технічної відповіді читає розмітку вголос, і слухати це неможливо.
Тут перед озвучкою окрема швидка модель переписує повідомлення в розмовний переказ: про що це, ключові числа, висновок, що робити далі. Голос читає його з наголосом на числах і зі справжніми паузами перед поворотом аргументу. Це різниця між «я прослухав» і «я зрозумів».
У зворотний бік працює диктування. Мікрофон у полі вводу або Cmd+D: говориш, розшифроване дописується в кінець того, що вже набрано, і нічого не летить саме. Ти правиш і надсилаєш сам.
Ми не перепродаємо тобі доступ до моделі і не стоїмо між тобою і провайдером.
Підписка з квотою означає, що між тобою і моделлю сидить компанія, яка бачить обсяг твоєї роботи і бере маржу зверху. Ми свого ключа не даємо взагалі, і це рішення, а не економія.
Ти вставляєш свій ключ у Налаштуваннях. Він лягає файлом у теку даних застосунку і не їде звідти нікуди. Назад його не віддає навіть тобі: застосунок знає лише «ключ є» і «ключ живий». Замаскованого хвоста теж нема, бо і він тече в скріншоти.
Помилки тут не показують стектрейс. Кожен збій це одне речення і кнопка, яка веде рівно туди, де це лагодиться: у налаштування, на баланс провайдера або на повтор.
Що з цього виходить на практиці: платиш за фактом і напряму, обсяг твоєї роботи лишається між тобою і провайдером, а якщо наш сервіс колись ляже, ключ від цього не постраждає.
Три речі. Кажемо їх зараз, щоб ти не дізнався про них після встановлення.
| Що | Навіщо | Хто дає |
|---|---|---|
| Акаунт Anthropic і Claude Code | це двигун, на якому працюють відповіді | ти, своя підписка |
| Mac | під нього збірка перевірена живим прогоном | ти |
| Ключ OpenAI | голос і розпізнавання мови | ти, оплата напряму провайдеру |
Logopsis не самодостатній, і це найважливіше речення на сторінці. Він не хостить модель і не продає тобі доступу до неї. Двигун ти приносиш свій, і без акаунта Anthropic перша ж розмова не поїде.
Сам Claude Code застосунок ставить сам: на першому екрані стоїть картка з однією кнопкою, установка йде фоном, вхід теж робиться звідти. Але акаунт і підписка твої, тут ми нічим допомогти не можемо.
Без ключа OpenAI застосунок працює. Відвалюються рівно дві речі, голос і розпізнавання, і обидві кажуть про це одним реченням, а не помилкою.
Windows зібраний і в коді, і в збірці, але живим прогоном на Windows-машині ще не перевірений. Тому обіцяємо Mac.
Чотири речі, за якими сюди приходити не варто.
| Не це | А це |
|---|---|
| Не середовище для програмування | Тут не пишуть і не ведуть кодову базу. Для коду є інші інструменти, і вони роблять це краще |
| Не хостинг моделей | Ми не тримаємо жодної моделі і не даємо доступу до неї. Двигун твій, ключ твій |
| Не інструмент для команди | Одна людина, одна машина. Спільної роботи, ролей і входу через корпоративний акаунт тут нема |
| Не безкоштовно | Свій акаунт Anthropic плюс свій ключ OpenAI для голосу. Ми не даємо ні того, ні того |
Кожен рядок у цій таблиці це не скромність, а межа. Продукт, який намагається бути всім, першим ділом перестає бути зрозумілим.
Відповіді короткі. Якщо якоїсь тут нема, напиши, і вона зʼявиться.
Ранній доступ відкриваємо порціями. Напишемо, коли підійде черга.
Твоя модель лишається твоєю. Змінюється те, що приїжджає назад: вирок зверху, числа плитками, докази під розкриттям.
Десять справ стоять поруч і не розсипаються після перезавантаження. Довга робота доробляється без тебе і приїжджає карткою в ту саму розмову.
Для старту треба свій акаунт Anthropic, Mac і, якщо хочеш голос, свій ключ OpenAI.
Одне письмо, коли збірку буде підписано. Більше нічого не шлемо.